Історія знає чимало прикладів фальсифікацій. Твори мистецтва підроблялися ще Римській республіці, але голландського художника Хана ван Меегерена (1889–1947) нерідко називають «найбільшим фальсифікатором всіх часів і народів». У першій половині XX століття, коли весь світ божеволів від знову відкритого Вермеєра, він з маніакальною завзятістю став створювати підробки, видаючи їх за твори делфтського майстра та інших живописців XVII століття, і досяг такої досконалості, що кращі фахівці не могли відрізнити фальшивки від оригіналів, а великі музеї купували їх за величезні гроші. Одна з підробок потрапила в особисту колекцію Герінга! Проте «справа Меєгерена» примітна ще й тим, що він намагався не лише заради грошей, тобто не був вульгарним шахраєм. У такий витончений спосіб він вирішив помститися – і помстився – мистецтвознавцям та критикам, які не побажали визнати талант Меєгерена-живописця, а ось виконані ним підробки проголосили шедеврами.