Без малого тридцять років (1957-1985 р.р.) мандрував я заповідними гірничо-тайговими районами Росії. У пам'яті, говорячи мовою Солоухіна, залишилися численні «затеси» – спогади про зустрічі на перехрестях доріг. Мене завжди хвилювала специфіка похідного життя – сьогодні випадково зустрів цікавих людей на стежці, а завтра треба вже розлучатися. Така логіка шляху. Деякі, найбільш цікаві з моєї точки зору «затеси», багато років по тому вдалося оформити у вигляді своєрідних мемуарів. і в цій збірці представлені обрані поетичні твори автора, які не соромно представити до уваги читача. Однак люди, що подорожують, відчувають музику «тубільної» топонімики і не цураються знань про заповідні райони нашої країни. Іншим я дозволяю пропускати «нудні» блоки тексту та знайомитися лише з колізіями похідного життя.