Усі війни ведуться двічі, перший раз на полі бою, другий раз на пам’ять. Від автора роману-бестселера «Симпатизант» походить пошукове дослідження конфлікту, який американці називають війною у В’єтнамі, а в’єтнамці називають війну США конфліктом, який живе в колективній пам’яті обох націй. З калейдоскопу романів про культурні форми, мемуари, цвинтарі, пам'ятники, фільми, фотографії, музейні експонати, відеоігри, сувеніри тощо. «Нічого ніколи не вмирає» чітко сконцентрує всебічне бачення війни. На кону стоять етичні питання про те, як війна повинна пам’ятатися учасникам, серед яких не лише американці та в’єтнамці, а й лаосці, камбоджійці, південнокорейці та американці Південно-Східної Азії. Надто часто меморіали оцінюють досвід власного народу понад усе, вшановуючи їхні жертви, одночасно демонізуючи ворога або, найчастіше, взагалі ігноруючи комбатантів і цивільних осіб з іншого боку. Відвідуючи місця в Сполучених Штатах, Південно-Східній Азії та Кореї, В’єт Тхань Нгуєн надає проникливі інтерпретації того, як спогади про війну допомагають уможливити майбутні війни або боротися за їх запобігання. Виходячи з цієї війни, Нгуєн пропонує урок для всіх війн, закликаючи нас визнати не лише нашу спільну людяність, але й нашу постійно присутню нелюдяність. Це єдиний шлях до примирення з ворогами і з самими собою. Без примирення неможливо буде згадати правду війни, а травму війни неможливо забути».