Без бурлескних оповідань Олександра Покровського неможливо уявити ландшафт сучасної словесності. Нове слово, новий гумор, нові ситуації... Все це «пробере» не тільки колишнього волкодава-підводника, а й просто цивільного персонажа, який не втратив чуйність до звивів і чуття на закрути великої, могутньої, солоної та пропаленої рідної мови. Читаючи Покровського, ми плачемо, радіючи, що ще живі, і сміємося з того, що поки що здатні плакати з того ж приводу.