«…Був ранній вечір, тіні від предметів повільно наповзали на поверхню письмового столу. Тільки комп'ютерний монітор світив яскравим білим світлом, вихоплюючи у синього сутінка предмети, що лежать на столі. Чого тут тільки не було! Разом із підручниками та зошитами стояла чашка з недопитим чаєм, ручки, олівці, ластики були накидані гіркою, невеликий ліхтарик сховався, затиснутий між принтером та фотоапаратом. Диски, телефон, електронний годинник дивним чином перемішалися з печивом і фантиками від цукерок. Раптом усередині монітора з'явився крихітний пальчик, який обережно пошкреб екран і зник. Потім екран монітора мигнув, і з нього вислизнув крихітний чоловічок. Він зіщулився, наче від холоду, і позіхнув.— Відкривати так широко рот некрасиво! — пролунав дзвінкий голосок.— Хто тут? — Пилинка. Мене звуть порошинка Полінка. Я мешкаю на столі. А ти Баг, вірно?