«…Мене закрутило, закрутіло і кудись потягло, як у пилосос! Коли миготіння припинилося, я не повірила своїм очам! У напівтемряві, прорізаному нитками світла, стояли гігантські дерева без сучків та гілок. Їхні крони змикалися десь нагорі та так, що неба не було видно! У кронах стояв туман. Між деревами висіли канати та зелені гірлянди, їх було дуже багато! Так багато, що вони сплели всі дерева між собою! Рослини були скрізь – на землі та в небі! Листя, стебла, плоди, квіти — все перемішалося. „Як же тут ходять?“,— подумала я.— Задихаюсь! - закричав знайомий мені голосок. - Де ви є! Тут зовсім нічим дихати! "Справді, як у лазні", - подумала я. - Це тропічний ліс! — відповів голосний і гучний голос…»