Про зміст цієї книги з упевненістю можна сказати одне: Заратустра нічого подібного не говорив. Але, напевно, не раз про все це замислювався. Тому що питання все більш прості та очевидні. Захоплюючі погоні розуму за вислизаючою думкою, насильницьке використання літер кириличного алфавіту, жорстока трансформація смислів, труна на коліщатках сансари, криваві сліди північних осяянь, сліпуче сяйво людської дурості - все ось це ось, незбагненне і невизначене Власне, Макс. Натомість час від часу записував – на паперових серветках у кафе, на оборотах рекламних листівок, на попонах слонів, що підтримують земну твердь, на купових хмарах, у власному телефоні та на полях позавчорашніх газет. Тому що іноді записати – це найпростіший спосіб подумати та сформулювати.