Романи «Злочин і покарання», «Ідіот», поряд з «Бісами» «Підлітком» та «Братами Карамазовими», входять до так званого «п'ятикнижжя» Ф. М. Достоєвського: їх роль у світовій літературі порівнюють за значимістю з першими п'ятьма книгами Біблії - П'ятикнижжям Мойсея. Глибоко соціальні і водночас трактують про фундаментальні питання буття, ці романи багато в чому змінили наші уявлення про можливості літератури та природі людини. Першим із великих творів Достоєвського став роман «Злочин і покарання» (1866). Він був задуманий як «психологічний звіт одного злочину», проте письменник далеко відступив від первісних планів, змусивши читача розмірковувати про гріх і спокутування, про межі дозволеного, про духовну смерть і воскресіння. «…Зобразити позитивно прекрасну людину. Важче цього немає нічого на світі, а особливо тепер». «Князь-Христос» виходить на проповідь, і в його слова Достоєвський вкладає свої заповітні думки про російську душу та віру.