Твори малої прози великого Достоєвського, дуже різні за стилем та манерою – забавні та трагічні, сатиричні та ліричні. «Записки з підпілля» - одна з найгеніальніших повістей Достоєвського, в якій він знову звертається до проблеми «маленької людини», розчавленої кам'яними громадами Петербурга, але зображує це вже не в ліричній формі, а з нещадною сатирою. Дивовижна за глибиною і психологізмом оповідання «Кротка» і печальна, пронизлива «Хлопчик у Христа на ялинці». Дотепний, уїдливий «Крокодил» та іронічний «Вічний чоловік». Достоєвський не щадив сучасної йому дійсності, - він виносив їй безжальний вирок, використовуючи для цього всі численні грані свого літературного таланту.