Катастрофа бронзової доби або бронзовий колапс — термін, яким археологи та історики позначають перехід від бронзового до залізного віку на стародавньому Близькому Сході та у Східному Середземномор'ї. У цьому регіоні зміна епох була пов'язана з катастрофічними змінами у суспільному укладі, втратою багатьох традицій, у тому числі писемності, руйнуванням усіх великих держав та багатьох міст того часу. На великій території настає період "темних століть" (у Греції період відомий як Грецькі темні віки). У період 1206-1150 рр.. до зв. е. навала «народів моря», аварія мікенських царств, Хетського царства в Анатолії та Сирії та кінець домінування Єгипетської імперії в Сирії та Ханаані призвели до згасання торгових шляхів та зниження грамотності (у зв'язку з чим зникли мікенська лінійна та лувійська писемність). На першому етапі даного періоду майже кожне місто між Троєю і Газою було зруйноване і часто після цього більше не було населене: так, були занедбані Хаттуса, Мікени, Угаріт. Живопис та кораблебудування, ткацьке мистецтво та архітектура, обробка металів та водопостачання будуть відкинуті на багато років тому та відроджені лише приблизно через тисячу років у період пізньої архаїки. Так, міф про загибель царя Криту Міноса у ванній від пущеної царем Сицилії гарячої води вважався перебільшенням навіть у період еллінізму. І лише в Римський час з'явилися басейни з трубами окремо для гарячої та холодної води. Багатоповерхові палаци Кноса і Феста, кам'яні будинки городян і каналізація міст Санторіна та островів Іонії, величезні нежитлові будівлі, відкриті на Кіпрі та на Сицилії, - все це ще вимагає осмислення майбутніми істориками. Цикл статей Олексія Анпілогова описує події.