У центрі роману Альгерда Бахаревича «Прокляті гості столиці» — доволі колоритний і загадковий персонаж Назар Мінус, життя якого почалося в радянському суспільстві й тривало в перебудовні та пострадянські часи. Він уособлює людей, вихованих у жорстокості, розслабленості, невпевненості, аморальності, боягузтві минулого століття, він є обличчям цієї епохи, він увібрав у себе найнепривабливіші душевні якості. Чим не герой нашого часу? І в свідомості цієї зовні непомітної, але внутрішньо дуже неординарної людини народилася ідея театру, де повсякденне, реальне замінюється вигаданим, неіснуючим і навпаки. Акторами були звичайнісінькі люди, а виставу називали, на перший погляд, звичайними життєвими подіями (тусовкою націоналістів, рок-концертом для підлітків, місцевим конкурсом краси чи просто черговою зустріччю любителів мережевого маркетингу). Але там, по той бік невидимої прозорої стіни, обрані, посвячені глядачі під всемогутнім керівництвом Назара Мінуса могли зрозуміти, наскільки абсурдними насправді є думки, вчинки та поведінка людей у повсякденному житті.