Російська імперія посилено готується до вже близької світової війни. Біля добудовних стін верфей стоять новітні лінкори, армія в прискореному темпі тренується перед майбутніми битвами, але найголовніше імператриці Ользі вдалося сформувати нове видання Антанти, засноване не на плутанині двосторонніх угод, а в одному багатосторонньому договорі, в якому чітко обумовлені зони. Цього разу Російська армія діятиме строго відповідно до довоєнних планів і виходячи виключно з власних інтересів, а питання Чорноморських Проток має бути вирішене ще задовго до того, як на європейських полях загуркотять гармати. При цьому чіткий і стрункий план уже як мінімум один раз виявився грубо порушений і поки що ніхто не знає, до добра виявиться це порушення чи ні. Ідучи у вимушену відставку, болгарський князь Фердинанд, зрікається як за себе, а й у всіх своїх дітей, і болгарський престол, після деяких пертурбацій обирають чоловіка сербської принцеси Олени (майже королеви) Михайла Олександровича Романова, за сумісництвом улюбленого брата Російської імператриці. Це рішення болгарських депутатів-електорів рівносильне відру гасу, щедро вилитого на вугілля балканської політики, що тліє.