Жоден художній твір не перекладався російською мовою так часто, як цей вірш Едгара По. Існує понад два десятки перекладів "Ворона". Поступився навіть знаменитий монолог Гамлета "Бути чи не бути": його перекладали "всього" шістнадцять разів. Перші російські переклади "Ворона" з'явилися 1878 року. А класичними вважаються переклади, зроблені символістами: Бальмонтом, Мережковським, Брюсовим. Костянтин Бальмонт написав також нарис про життя та творчість американського поета, який досі продовжують використовувати як передмову до збірок вибраного та зібрання творів Едгара По. Зрозуміло, "Ворона" перекладали і в радянські часи і продовжують перекладати досі. Особливо цікаво простежити, як шукали перекладачі російський еквівалент ключовому слову "Невермор". Андріївський сто двадцять років тому переклав буквально: "Більше ніколи!" Його сучасник Пальмін обмежився одним "Ніколи". Брюсов і Мережковський наслідували приклад Андріївського, Бальмонт - Пальміна. Однак обидва варіанти страждали на один істотний недолік: зникло фонетичне навантаження, тобто два "р" ("Невермор!"), які дозволяли Едгару По з'єднати людську мову і вороння каркання. В 1907 перекладач Жаботинський знайшов вихід: він відмовився від пошуків російського аналога і залишив англійський оригінал - "Невермор!" Після чого пошуки в цьому напрямку на цілих півстоліття припинилися. Лише 1977-го року з'явився новий російський еквівалент. Василь Бетаки віддав перевагу "каркаючому" "не повернути". У вісімдесяті роки Микола Голь знайшов ще один варіант: "все пройшло".