У середині 50-х років відомий нью-йоркський фотограф Ед Файнгерш отримав замовлення на фотосесію з Мерилін Монро. Зустрілися дві яскраві особистості, завжди оточені галасливим натовпом і при цьому трагічно самотні. Протягом тижня Ед всюди слідував за кінозіркою, проте йому вистачило кількох миттєвостей, щоб розгадати її таємницю. "Фотографувати Мерилін - все одно що фотографувати світло". Яскрава, розкішна, сексуальна, але в той же час вразлива, тендітна, незадоволена собою, ця чудова блондинка навіть у сяйві софітів і під спалахами фотокамер залишалася невловимою і вислизає, як промінь світла. Загадка Мерилін Монро, як і раніше, хвилює уяву, хоча вже півстоліття минуло з того часу, як легенда кіно XX століття покинула цей світ.