«Здрастуйте, дорогі друзі! Я з деякою радістю, зізнаюся, беруся за цю тему, тому що зазвичай, коли починаєш говорити про когось усіма коханим, одразу ж опиняєшся в положенні того, хто посягнув на святе. У кожного свої уявлення про кумира, і з цим кумиром завжди дуже складно розбиратися: будь-яка спроба аналізу вже сприймається як блюзнірство. Є кілька імен, які лаяти взагалі не можна: наприклад, кумир інтелігенції Довлатов - насправді не інтелігенції, а обивательщини, а особливо еміграції. Посередність, яка захищає право кожного бути посередністю. Тому варто вам лаяти Довлатова, навіть не лаяти, а просто висловити сумнів у його статусі, як тут же ви стаєте ворогом усіх посередностей, а їх за визначенням досить багато. Або Цвєтаєва. Варто вам сказати про Цвєтаєву щось, що лежить за межею уявлень її фанатичних шанувальниць, як тут же ти ворог народу і блюзнірник…»