Четвертий історичний роман із серії «Доля Брянського князівства» оповідає про події з історії Середньовічної Русі, пов'язані з життям та діяльністю князя Романа Михайловича Молодого (1330–1401), його керуванням Брянським князівством (1357–1363), службою великим (1363–1392) та великому литовському князю Вітовту (1392–1401). Брянське князівство в цей час занепадає і зі смертю Романа Молодого припиняє своє існування, увійшовши до складу Великого князівства Литовського, як віддалена прикордонна провінція. По-новому, крізь призму фактів, історичних документів та досліджень вчених-істориків, автор описує найважливіші битви, у тому числі під Шишевським лісом (1365), що принесла першу перемогу російським воїнам над великим татарським військом, навмисне «забуту» апологетами московських князів, не охочих славити переможця – великого рязанського князя Олега Івановича. Автор відмовився від традиційного вихваляння курсу великих московських князів та розглядає події з урахуванням загальнолюдських цінностей.