Адміралам броненосних флотів не були потрібні якісь додаткові аргументи на користь створення ескадр з однотипних кораблів. З точки зору постачання, обслуговування, навчання екіпажів, спільного маневрування така ескадра давала б неабияку фору будь-якій різнорідній. Проте в епоху такого швидкого розвитку військової техніки, як у кінці XIX століття, це було можливо лише при відносно одночасній закладці і одночасному ж будівництві великої серії однотипних кораблів. Йти на такий крок за ситуації, коли погляди на майбутнє броненосного корабля регулярно мінялися, виявлялося ризиковано - можна було отримати цілу ескадру кораблів невдало вибраного типу.

На початку 1890-х рр. французи все ж погодилися, що слід побудувати п'ять кораблів за одним технічним завданням, але замість того, щоб вибрати один з представлених проектів, вважали за краще закласти п'ять броненосців по п'яти різних проектах.