Не було б щастя, та нещастя допомогло: не зламалася б у Діміного з Льошкою тата в дорозі машина, не довелося б всій родині затриматися біля старовинного монастиря – не довелося б хлопцям вкотре пережити захоплюючу пригоду. І то сказати, хіба всидиш на місці, коли поруч із стародавніми стінами лунає дивний гул, а потім раптово спалахує сліпуче світло? Та й у селі неподалік творяться незрозумілі речі: поласуєш яблучком – і засинаєш, як убитий. “Ні, ми нізащо не поїдемо звідси, не розгадавши всіх цих таємниць!” – кажуть собі брати і вирішують негайно вирушити до монастиря. І ось тут за важкими дубовими дверима…