Пройшло тридцять днів, дві години та сімнадцять хвилин, відколи Колдер залишив Лілі на березі Верхнього озера. Не те щоб вона рахувала. І коли Колдер повертається, це не зовсім те возз’єднання, на яке сподівалася Лілі. Особливо після того, як вона відкриває своєму батькові величезну таємницю: він, як і Колдер, водяний. Одержимий своєю новою ідентичністю, тато Лілі монополізує час Колдера, оскільки вони вдвох щодня проводять у воді, залишаючи Лілі позаду. Потім мертві тіла починає викидати на берег. Колдер звинувачує своїх сестер-русалок, але Лілі боїться, що її батько прийняв природну потребу русалки вбивати. Оскільки кількість загиблих зростає, усі показують пальцями. Лілі не знає, у що вірити — лише в те, що той, хто відповідальний, обов’язково вдарить знову. . . .