«…Інший би на місці Колчина взявся себе щипати, щоб прокинутися, але Киля чомусь подумав, що все саме так і має бути. Немає нічого дивного в тому, що погляд маленьких чорних очей убитого і освіженого приятеля-бобра спрямувався в його очі, змушуючи перейнятися тим, що відбувається. І не треба думати, що це уві сні ти бачиш, як боброві кігті та зуби впиваються в край кришки колодязя, піднімають її, зсувають… Тому, що кіт Барсик своїми лапками допомагає бобру впоратися з чавунною кришкою, теж дивуватися не обов'язково. Все саме так і має бути. Киля навіть не поставив питання, з якою, власне, метою кіт і бобр-зомбі причепилися до цієї непідйомної кришки…»