Пастернаком треба перехворіти. Не так як кір чи грип, не заради імунітету, а тому що хворіють на високу ідею, мучившись від неможливості до кінця осягнути, порівнюючи свої сили та можливості з силами та можливостями того, хто став, нехай і на час, відкриттям, чиїми очима ти раптом подивився на світ і здивувався його цілісності, яскравості, незвичайності, його високому трагізму. Запас поетичної енергії цього поета, як і будь-якого великого поета, такий великий, що людина, яка прочитала вірші Пастернака, вже не може дивитися на світ так, як він дивився до нього, розуміти світ так, як розумів до нього. Але це буде потім, з роками, а в юності - напівпорожній трамвай, томик з "Бібліотеки поета", шепіт, тому що не можна читати ці вірші мовчки, потрібно обов'язково їх чути, щоб бачити, повна відчуженість від скрегота та стукоту коліс, деренчання скла , поштовхів та тряски. І сльози ... Філіпов (http://www.litera.ru:8080/stixiya/articles/274.html)