1986 рік, США. Рут Кокер Беркс, 26-річна одинока мати, випадково зайшла в палату до ВІЛ-позитивних. Там лежали хлопці її віку, за якими відмовлявся доглядати медперсонал клініки. У ті часи люди мало що знали про СНІД і боялися заразитися смертельною хворобою. Рут була єдиною, хто почав дбати про хворих. Дівчина годувала їх, допомагала зв'язатися з родичами, організовувала невеликі свята та дозвілля. А коли хлопці вмирали, ховала їх на власному сімейному шматочку землі, оскільки ніхто не хотів торкатися заражених. За двадцять років вона вибудувала цілу систему допомоги хворим з ВІЛ-позитивним статусом і викорінила безліч забобонів. Автобіографічна історія Рут Кокер Беркс, зворушлива і захоплююча, відроджує віру в людську доброту.Редакція вважала за необхідне залишити в тексті перекладу сцени згадки заборонених речовин, оскільки вони важливі для розкриття сюжету і характеру героїв, а також з тієї причини, що в наслідки прийому заборонених речовин.