Жили-були подружки. Не були вони ні поганими, ні хорошими – звичайнісінькими дівчатами під тридцять. Майже кожна – сім'я. Або мрія про неї. І так вийшло, що в прагненні побудувати (або перебудувати) так званий осередок суспільства одна з дівчат позіхала на дружину своєї подруги. Давно відомий постулат «Подругино – не чіпай!» був відсунутий убік без побоювання, без жалю, і з радістю. Ще б пак, адже і чоловік, і сім'я, і матеріальне благополуччя, коротше - весь спосіб життя прекрасної Марлени багатьом не давав спокою, викликаючи заздрість і роздратування. Як бути тією, яку зрадили двічі? Як бути тій, хто зруйнувала життя близьких? Як бути подругам, у стані яких така НП?