«Містер Саттерсвейт від досади двічі видав звук, схожий на кудахтання. Так це чи ні, але він все більше схилявся до думки, що старі автомобілі куди надійніші за нові. Довіряти можна лише з того, що пройшло випробування часом. Старі автомобілі, вони теж з примхами, але всі їхні примхи відомі, зрозумілі, і, якщо за машиною стежити, нічого особливого не станеться. А ось нові! Скільки штучок, віконця з кватирками, блискуча панель, яка виглядає чудово, але незвична і незручна, рука тягнеться не туди, куди треба, і не відразу знаходить, де включаються двірники, де ближнє світло і так далі. Чомусь все це на ній знаходиться там, де найменше очікуєш знайти. А якщо раптом ваше нове блискуче диво забарахлить, механіки в гаражі з дивовижною постійністю починають твердити все те саме: «Зубки ще не прорізалися. Чудова машина, сер, просто супер. Останнє слово техніки. Але зубки ще не прорізалися. Ха-ха-ха“. Наче машина – це якесь вам немовля…»