«…Герой стояв на палубі космічного корабля, і його золотисте волосся майоріло під поривами зоряного вітру. Озирнувшись на всі боки, він побачив армаду кораблів вірних союзників і васалів, які летіли разом із вічно юним королем на боротьбу з армією Зла…» Блін, і яка нісенітниця мерехтить, подумав Ген Ма, насилу котячи свій епічно величезний візок. Не можна стільки пити спиртного і при цьому дивитися серіали про космос по галанету. Він злодійкувато оглядався на всі боки, все ж цього разу він справді багато товару взяв, а людям, хм, та й нелюдям теж, прикро! Чи не поділився з ними наш різкий культиватор. От доводиться тепер, озиратися і шукати ничку. Щоби все помістилося і ніхто не знайшов! А то озирнутися не встигнеш, як хату винесуть! Як же просто було жити, коли був лише один маленький візок, а добро не вивалювалося через борти! Але нічого, наш хлопець і не таких обламував! Вперед! До пригод! Адже вони ж чекають!