Це - перший роман однієї з найкультовіших "вампірських хронік" нашого століття. "Заборонений плід". Плід крові для вампірів, одержимих вічним голодом. Плід останнього, кривавого поцілунку для смертних, які для безсмертних — чи то здобич, чи кохані на коротку нічну годину. Але яким він буде цей заборонений, темний плід для жінки, яка присвятила своє життя вишуканому мистецтву полювання на вишуканих "повноважних мисливців"? Пристрасть – це гра. Небезпека – це гра. Загибель – це гра. Тому що немає у світі гри більш стильної, ніж гра зі смертю… «Я не зустрічаюся з вампірами. Я їх вбиваю. Мене звуть Аніта Блейк. Вампіри звуть мене Катом. Як я називаю їх — не повторюють. Відколи Верховний Суд надав немертвим рівні права, більшість людей думають, що вампіри звичайний народ тільки з іклами. Я знаю краще. Я бачила їхні жертви. У мене залишилися шрами ... Але, тепер серійний вбивця винищує вампірів - і наймогутніший кровосос в місті хоче, щоб я знайшла вбивцю ... Я прибула в "Заборонений плід" трохи пізніше опівночі. Жан-Клод стояв біля сходів. Він спирався на стіну і був абсолютно нерухомий. Якщо він і дихав, то я цього не помічала. Вітер перебирав мережива його сорочки. Локон чорного волосся вився по його гладкій, блідій щоці. "Ви пахнете кров'ю інших людей, ma petite."