Про Інститути благородних дівчат ходить багато небилиць. Волею сучасних авторів інститутки постійно опиняються в епіцентрі інтриг, їх викрадають гусари, через них стріляються на дуелях і кінчають життя самогубством. Реальність була зовсім іншою — але не менш цікавою. У цій книзі слово надано самим «шляхетним дівчатам»: тут зібрані найцікавіші мемуарні свідчення-справжні історії жіночих інститутів, що існували в різних містах Росії протягом понад 250 років. Серед їхніх авторів як досить гучні імена, так і абсолютно невідомі, про які, по суті, ми знаємо тільки те, що сказано про себе самі. Інститутки в деталях описують побут, заняття та традиції своїх «alma mater». З моменту першої публікації переважної більшості спогадів, що увійшли до книги, минуло понад сто років. З того часу вони ніколи більше не передруковувалися, тим більше не збиралися під однією обкладинкою. Складання, підготовка тексту та примітки Г. Г. Мартинова