У цій книзі відомий філософ Михайло Риклін розповідає історію своєї родини, для якої Жовтнева революція стала переломною і багато в чому визначальною подією. Двоюрідний дід автора Микола Чаплін був лідером радянської молоді у 1924–1928 роках, коли переворот у Росії сприймався як перший крок до світової революції. Після краху цих сподівань Микола з братами та їхні товариші (Лазар Шацкін, Бесо Ломінадзе, Олександр Косарєв), як і мільйони співвітчизників, стали жертвами Великого терору сталінських репресій 1937–1938 років. Трагічна і доля рідного діда автора Сергія Чапліна - радянського розвідника, заарештованого у справі свого старшого брата, який пройшов разом з майбутнім відомим артистом Георгієм Жженовим шлях від ленінградських «Хрестів» до колимського рудника і зрештою розстріляного. Однак у цієї книги є й інший, внутрішній сюжет, заснований на роздумах про обставини столітньої давності, про незбагненні прояви соціальної та особистої поведінки приватних людей та радянського суспільства в цілому: драматичні події початку XX століття залишилися в минулому, але чи це означає, що вони не можуть повторитись?