«…Такий проект, який міг би бути виведений з останньої частини гегелевої «Логіки», якби автор її глибше замислився над питанням не тільки про «життя», а й про смерть і про завдання, що з нього випливають для «пізнання» і про відповідний останній зміст і саму «абсолютну ідею». Але Гегель цього не зробив, і тому замість переходу від того, що є, до того, що має бути, від смертного життя до реального життя безсмертного, у нього вийшов перехід лише від недосконалої дійсності до нереального, лише уявного ідеалу…»