"...У небо рвонулося світло, вежа світла, в основі якої стояла дівчина. Вірніше, мала стояти, оскільки світло було настільки сильне, що зовсім розчинило її силует. Якоїсь миті не було нічого, крім світла. Потім вона набула форми. І цією формою була Анакір. Вона здіймалася, як вежа. подібні блискавки і блискавки, що породжують. Її нелюдське обличчя було ледве видно — так високо і далеко, що здавалося недосяжним, навіть коли Вона схилилася до вражених глядачів. Її очі були яскравішими, ніж два сліпучі сонці. Вона дивилася на людей, і, не маючи сил витримати Її погляд, вони падали ниць, а деякі — відразу непритомніли."