Колись у цьому світі жили титани, божественно прекрасні та майже безсмертні. Люди теж жили, але про них не думали, навіть коли вони підняли повстання. Час минав… Колись на цій землі чужинці, віддаючи ведений лише їм обов'язок, заступили дорогу непереборному ворогові, хоч могли піти. Вплутуючись у безнадійний бій, вони думали лише про те, як виграти кілька годин, а здобули майже вічність. Колись у цій країні безвісний капрал став найбільшим з імператорів, утримавши свою майбутню імперію на краю прірви. Люди, які знищили титанів, захотіли відродити велич знищених. Не всі люди, але часом вистачає й одного. Випадкові мисливці, не знаючи того, повторили колишній подвиг і впали жертвою вічної підлості. Наступники так ніким і не переможеного імператора оголосили війну його пам'яті. І програли. Час іде... Час вічний. Люди і титани, аристократи і плебеї, воїни і лугоппери, переможці та переможені, герої та негідники – всі вони діти Часу Всемогутнього та його ж підкорювачі, і наїзники.