«Спочатку у Андрюхи і в думках не було купувати цей намордник. Зроду він Семенові намордників не надягав, так це було і не потрібно. Агресія у спокійного і добродушного пса була відсутня геть, незважаючи на досить грізний вигляд і значні розміри. Семен дістався Андрюсі двомісячним цуценям. Тоді, вісім років тому, Андрюха, котрий ніколи не мав собак, ні цього раптом обміняв у алкоголіка біля універмагу шерсті, що поскулює грудку, на пляшку «Столичної». І уже через рік став володарем сорокакилограмового добродушного увальня підвищеної густопсової кудлатості, що переходить у буйну кудлату густопсовість...»