Кажуть, термін «дідівщина» з'явився в ті далекі часи, коли майбутніх лицарів їхні старші товариші піддавали всіляким випробуванням – щоб підготувати до тяжкості майбутнього похідного життя. «Навчальні мандри юної Європи на Схід» забрали життя десятків тисяч паломників у латах. Чи вдалося їм, як і було обіцяно, швидше потрапити до раю – історія замовчує. Але, так чи інакше, вони склали свої голови в тому самому місці, де Земля зустрічається з Небом, а значить, саме сюди і лежить наш шлях, який з легкої руки істориків ми звично кличемо Хрестовими походами… Як вийшло, що, вирушаючи карати невірних, доблесні лицарі потопили в крові найхристиянське з усіх міст? Як чаклунка Мелузіна допомогла султанові здолати непереможну лицарську армію? Чому море так і не розступилося учасникам дитячого походу? Куди зник із підкореного хрестоносцями Монсегюра Священний Грааль? І чому вчені досі сперечаються, чим були походи західноєвропейських на Схід – втіленням кривавого розгулу чи високою духовною місією? Про це та багато іншого – у книзі Катерини Монусової «Історія Хрестових походів».