П'ятсот років вони вичікували, перш ніж почати діяти. Можливо, вони зволікали з обережності чи сподіваючись знайти якийсь інший спосіб. А можливо, час має в них інший рахунок. Для життя, яке йде в нескінченність, час навряд чи має цінність. Протягом усіх п'ятисот років вони спостерігали за нами, вивчали нас. Вони читали у нашому мозку, поглинали наші думки, докопувалися до наших знань, вбирали нашу індивідуальність. Вони, мабуть, знають нас краще, ніж ми самі. Що таке їхнє незграбне наслідування нашим думкам? Просто хитрість, спроба змусити нас вважати їх нешкідливими? Чи між їх наслідуванням і нашими думками така сама різниця, як між пародією та справжнім витвором мистецтва? Досі ми не намагалися захищатися від них, бо вважали їх забавними істотами і нічим більше. Я переконаний, що вони робитимуть нові спроби, навіть якщо їм доведеться чекати ще п'ятсот років. Тому я наполягаю, щоб було докладено всіх старань до винаходу ефективної зброї. Але використовувати його ми будемо лише як захист. Про винищення, яке велося на інших планетах, не може бути мови. Але для цього ми повинні вивчити їх так, як вони вивчили нас. Щоб воювати з ними треба їх знати. Наступного разу вони, безперечно, вигадають новий спосіб нападу. Необхідно також розробити систему перевірки кожного, хто входить на Станцію, щоб визначати, людина він чи Шар. >