Давня красуня...Амара була принцесою Єгипту, прекрасною дружиною Ментухотема Першого. Тепер, через 4000 років, вона і її труна - лише цінні експонати музею Чарльза Уорда. Ні прекрасного обличчя, ні сильного, молодого тіла... Все, що вона собою зараз представляє - це жалюгідна грудка висохлої плоті, обтягнута шкірою кольору ебонітового дерева, що огрубіла. Але зовнішність може бути дуже оманлива ... Зникла мумія ... Барні, нічний сторож музею, на своєму чергуванні першим виявляє, що експонат з труною Амари тривожний. Він одразу ж припускає, що це справа рук грабіжників, які непомітно проникли в “покої” мумії. Але всі його спроби розібратися в тому, що відбувається, призводять старого до смерті. Наступної ночі на порожню труну Амари натикаються два охоронці, які теж вважають, що мумію вкрали. Це найрозумніше пояснення, яке могло спасти їм на думку. На той час, коли вони усвідомлюють неймовірну правду, стає вже занадто пізно, щоб щось зробити... Ходячі мерці! Вбивати. Ніщо не може задовольнити її жагу крові. І ніхто не може зупинити її. Тим більше, у неї є мета. Конкретна мета, до якої вона прагне, йдучи по трупах, які множаться з кожною зустріччю будь-кого зі зловісною мумією. Протистояти стародавньому злу неможливо - не можна вбити те, що вже мертве...