Моя історія починається з того, що мене покинув чоловік. Пішов до своєї секретарки, яка носила йому каву... в ліжко, як потім виявилося. Колишній чоловік виправдовував себе тим, що я ніяк не могла від нього завагітніти, а він так мріяв про дітей. Він знайшов причину мені, але не збирався шукати її в собі. Я змирилася зі звинуваченням щодо моєї неповноцінності. Напевно, тому й припустилася помилки. Піддалася емоціям, коли мозок зовсім вимкнувся. Вся проблема в тому, що я, чорт забирай, не пам'ятаю, з ким зі своїх співробітників усамітнилася в одному з кабінетів. І ніхто не поспішає зізнаватись. Та й я не збираюся всім поспіль розповідати раніше про своє цікаве становище.