Мабуть, доля була до мене спочатку не дуже прихильна. Рано втративши батьків, мене викинули з дому далекі родичі батька, і я опинилася на вулиці. Щоб вижити, маленькій дівчинці довелося красти та шахраювати. Я стала своєю на вулиці, але для мене не відчинилися жодні з дверей, за якими в затишних і теплих будинках вели пусте життя заможні люди і нелюди. Кому потрібна на службі обірванка? Одного разу, я ризикнула пограбувати одного з таких пустощів долі. І мало не була спіймана. Через кілька днів удача нарешті посміхнулася мені. Мене взяли на роботу до багатого будинку. Хто б ще тоді попередив наївне дівчисько, з ким їй знову доведеться зіткнутися…