«…З Ігорем Воронцовим я зустрілася біля дверей ванцівського кабінету. Я збиралася туди увійти, а Ігоря виводили під конвоєм. Перша думка, яка спала мені на думку, коли я його побачила, що Ванцов навіщось заарештував Даймона Хілла. Настільки цей хлопець був схожий на мого і Пенсова улюбленця, відомого гонщика «Формули». На одну мить наші очі зустрілися, і я відразу ж відвела погляд, тому що бачити такий біль, повірте, було нестерпно. До речі, кажуть, біль – як заразна хвороба – легко передається. Можливо, з цієї причини люди не люблять зустрічатися з людським горем, а тут воно плескалося через край, виплескуючи з цих добрих і розумних очей. Я не обмовилася, у нього були саме такі очі. Ось уявіть собі, людину виводять з кабінету слідчого, тобто переді мною – злочинець, але його очі були очима дуже хорошої людини. Я потім обернулася і довго дивилася йому вслід ... »