«…Сумніння почали долати його, коли він, вже навантаживши свій пакет випивкою та їжею, сидів у машині, яка відвозила його в район аеропорту, де жив його приятель Фомін і де зараз його чекала дружина приятеля, екстравагантна та екзальтована мадам Катерина Водій увімкнув музику і оцінювально подивився на Лохмана. Той сидів мовчки, зі скептичним виразом обличчя втупившись у лобове скло. Суперечливі думки долали його. Незважаючи ні на що, Фомін був його другом, не раз рятував у важких ситуаціях, але життя розпорядилося таким чином, що зараз йому треба було здати Бориса з усіма тельбухами, щоб відстояти свої любовні інтереси і просто з почуття образи. Машина під'їхала до чергового перехрестя. Зараз вона поверне на Астраханську та виїде на фінішну пряму. Зелений сигнал світлофора, включений поворотник, та…»