«У бій йдуть одні «старі» – на жаль, у житті все було набагато страшніше, ніж у цьому великому фільмі. Після розгрому радянської авіації влітку 1941 року, коли гітлерівці захопили повне панування в повітрі, а наші авіаполки згоряли вщент за лічені тижні, після важких поразок і катастрофічних втрат – на зміну полеглим приходили випускники училищ, які мали загальний наліт менше 20 годин, у яких майже не було шансів стати «старими». Як вони встояли проти асів Люфтваффе, якою ціною переламали ситуацію, щоб зрештою перетворитися на господарів неба, знають лише самі «сталінські соколи». Але хоча ніхто не посмів би обізвати їх «смертниками» або образити порівнянням з камікадзе, серед тих, хто прийняв бойове хрещення в 1941–1942 рр., до Перемоги дожили одиниці. винищувача – скільки кілограмів втрачав льотчик у кожному бойовому вильоті і який мат стояв в ефірі під час бою; як завмирає серце після команди «Прикрий, атакую!» і темніє в очах від навантаження на виході з атаки; що гірше – битися «на вертикалях» з «месерами» і «фоками», зламувати стрій німецьких бомбардувальників, що наїжачилися загороджувальним вогнем, або прикривати «пішаків» і «горбатих», що лізуть у пекло; яке це - горіти в підбитій машині і здійснювати вимушену посадку "на черево"; як жили, гинули та перемагали «сталінські соколи» – і яка ціна заплачена за кожну переможну зірочку на фюзеляжі…