«У мертвих свої магістралі. Прокладені в тих непривітних пустирях, що починаються за межами нашого життя, вони заповнені потоками душ. Їхній тривожний гул можна почути в глибоких вадах світобудови — він доноситься з вибоїн і тріщин, залишених жорстокістю, насильством і пороком. Їхню гарячкову метушні можна миттю побачити, коли серце готове розірватися на частини,— саме тоді погляду відкривається те, чому належить бути таємним». Ця цитата якнайточніше передає суть знаменитих збірок Клайва Баркера, об'єднаних загальною назвою «Книги крові» і класикою не тільки містики, а й літератури в цілому.