В основу психотерапії посттравматичних розладів особистості Дональд Калшед кладе ідею про те, що душа живе між двома світами – матеріальним та духовним, а культура надає особистості міфопоетичну матрицю, яка допомагає вижити після тяжкої травми. Аналізуючи подібності та відмінності юнгіанського та психоаналітичного підходів до терапії, автор розкриває тонкощі психологічної роботи зі сновидіннями та тілесними симптомами людей, які пережили ранні травми. Особлива увага приділяється опрацюванню в терапії дисоціації та саморуйнівних тенденцій, специфіці переносу/контрпереносу та недостатній символізації. Для ілюстрації своїх висновків автор використовує клінічний матеріал та художні образи, у тому числі казки.