Вони – порожнє місце, вони – ніхто. Вони схожі, хоча їхнє життя таке різне. Обом добре за тридцять, але один — чудернацький метелик у вуалі золотої засмаги, що пахне мускусом і мигдалем, отруєний ботоксом і розкішшю. Інша — змучена важким побутом і гнітом меланхолії «розведення», кинута чоловіком-алкоголіком. У обох яскраве минуле та невиразне майбутнє. Обидві розуміють, що до своїх "за тридцять" не нажили взагалі нічого, окрім спогадів. Їм страшно, що майбутнього немає. Новий роман Маші Царьової – ніжний, іноді сумний, подекуди досить цинічний. Історія розчарувань та безглуздого бігу по колу, про те, що замість пасивного очікування козирної карти можна сміливо відчиняти нові двері і хоча б до середини життя нарешті навчитися стати її єдиним капітаном.