Дайнека відкрила коробку, знайдену у схованці на горищі бабусиного будинку. Вона побачила пачку паперів – у них скрізь з'являлася буква «ять». Це було листування художника Миколи Бережного та баронеси Ейнауді, чий безнадійний роман трагічно обірвався більше ста років тому… Ледве справляючись із хвилюванням, Дайнека акуратно витягла з конверта лист баронеси. «Кучу висилаю Вам…» – писала та. Ще не розгорнувши другий аркуш, Дайнека знала, що це оригінал. Купча на особняк у Венеції, яка не має терміну давності…Карнавальне божевілля охопило площі, вулички та набережні Венеції. Поруч із Дайнекою опинилися два типи в золотих масках. Чорні, з узлісся, трикутники робили їх схожими на гвардійців якогось зловісного ордена. Дайнека ще не знала, який подарунок для неї приготував це чуже італійське місто з ніжною назвою Венеція…