Три невеликі листи Веніаміна (Федченкова), де він з тверезістю пише про кінець світу. Наведемо кілька цитат: «Час небезпечний, дні лукави... Тому: будемо ж не рахувати, а каятися!»  «Щодо питання про термін, то я навіть релігійно боюся приступати до нього: помилуй мене Господь від цієї зухвалості!  Для мене очевидно до болючої дотикливості, що моє найголовніше завдання – порятунок, зокрема, що виражається у необхідності безперервної боротьби з гріхами, молитви, виконання найближчого обов'язку та цілої низки інших, важливих для мене та ближніх справ. Тому заняття подібними питаннями (про терміни особливо) мені здавалося б подібним до того, якби хворий, який закинув турботу про своє лікування, став би вивчати: коли він помре? І що буде з ним після цього?»