— Вівця така, ще бігати за тобою! — гаркнув він і, випроставшись, штовхнув когось біля своїх ніг. Дівчину. Мокру наскрізь, безсило розтягнувшись по землі. Вона скрикнула від удару зовсім слабо, ніби вже була ледь жива. — Будь ласка… — прохрипіла вона. — Не треба… Вам заплатять…— Заплатять, куди ж подінуться, — цинічно пирхнув ублюдок. Ще один амбал з обрізом на плечі з'явився на вершині найближчого валуна.— Знайшов? — спитав він першого.— Ага, і знову штовхнув бідолаху. Я аж зубами рипнув. Сука, ноги тобі повисмикувати за таке і в жопу засунути. — Че, назад її волоч, Толяне? Кінчай її, Васяне.— А я че? Шмальни разок, і все.— Та че в неї шмалять, набувати патрони. Каменем по голові й у річку.— Не можна ж... сказали ж, щоб ніяких слідів.

Має обсценну лексику.