— Ти, Сергуню, діду слухай і на вус на свій сопливий мотай, — видихаючи гірко-солодкий густий дим самосаду, що власноруч вирощується, басив дід — станичний отаман із самої справжньої кубанської вольниці. — Баба має бути дупа і титяста. Шоби, значить, синів тобі міцних народити та вигодувати, зрозумів? А ось ось сьогодні модні молі бліді — тьху одним словом. Дивитись очам боляче, а вже вдмухати так і зовсім страшно — а ну як зламаиться? І циць мені. Не кривись, мало боляче, на діда кривитися.