Федор звернув на ледве помітну доріжку в католицьку частину цвинтаря, де доживали свій вік старовинні усипальниці польських купецьких сімейств з мармуровими янголятами, що позеленіли… Закритий цвинтар — чудове місце для схованки. Лист серед листя, тіло серед тіл ... Він стояв на зарослі доріжці, розглядаючи найближчий склеп, справедливо вважаючи, що вбивці не було резону ховати труп далеко. Якщо шукатимуть — перевернуть тут усе, а ні — навіщо намагатися? Раптом промінь світла відбився від скельця, що лежить на сходинці склепу. Промінь потрапив Федорові в око, він замружився. Потім підійшов до сходів і підняв золотий ланцюжок із підвіскою — блискучим білим камінцем. Дверцята склепу виявилися відкритими, Федір штовхнув її і ввійшов. Запах вогкості та тління вдарив йому в ніс. Федір подався вперед, щоб розглянути… На підлозі тісного склепу він побачив білу сукню та червоний жакет. Він знайшов її…