Коли вогким увечері 31 жовтня 1910 року старшого лікаря залізничної амбулаторії на станції Астапово терміново викликали до пацієнта, він і не підозрював. чим обернеться ця зустріч. У будинку начальника станції помирав великий російський письменник, філософ і водночас відлучений від церкви єретик, Лев Миколайович Толстой. Саме станційному лікарю, який не вивчив психіатра, мав стати «сповідником» генія, розібратися в протиріччях його життя, творчості та внутрішньосімейних відносин, а також винести своє медичне судження, поставивши діагноз: афект-епілепсія. Жахливі, шокуючі факти дізнавався скромний провінційний лікар, задаючись незвичними для себе питаннями. Навіщо великий письменник їздив дивитись на розтин мертвого тіла знайомої йому жінки? Чому на горищі будинку його найближчого родича знайшли скелетці новонароджених? За що рідний син називав письменника погань і відмовлявся з ним спілкуватися? Чому дружина письменника так ревнувала чоловіка до його секретаря та видавця? Навіщо цей видавець не допустив до вмираючого Толстого духовника, не давши йому примиритися церквою?