Коротка моноп'єса для постановки 15–20 хвилин на сцені. Але цей твір можна просто читати, створюючи «театр у своїй голові», як назвав свою книгу молодий драматург Антон Горинін. Ця історія про вибір, про ставлення батька та сина, про обставини та провину за те, що, незважаючи на всі обставини, не можна забувати про своїх дітей. Історія трагічна за своєю суттю. Вона не дуже характерна для мене, як для автора, і я написав її на прохання «написати щось про звичайних людей». Впевнений, що у нашому божевільному світі такі історії корисні. Вони допомагають дивитися на себе як у дзеркало.